Багато жінок при появі прискореного сечовипускання, болю і різі внизу живота до лікаря не поспішають: навіщо марнувати час, коли препарати від циститу в аптеці продають без рецепта, незважаючи на заборону? Але саме такий підхід призводить до того, що проблема стає хронічною. Які хвороби провокують виділення крові у сечі читайте у статті за посиланням https://supercomputer.com.ua/?p=24478.
Доросла людина повинна мочитися приблизно 6 разів на добу. Але якщо доводиться бігати більше 8 разів або похід у туалет супроводжується болем та різьбою, треба здавати аналіз сечі, а з його результатами йти до уролога. Якщо в сечі будуть знайдені ознаки запалення, то у вас гострий цистит. Але якщо сеча чиста, а дискомфорт при сечовипусканні, можливо, знадобиться допомога не тільки уролога.
Недолікована інфекція. Цистит – бактеріальне захворювання, тому лікувати його травами та журавлинними морсом, звичайно, безглуздо. Однак частіше пацієнти грішать тим, що застосовують антибіотики, але не доводять лікування до кінця або вибирають той препарат. Адже незважаючи на те, що у 90% випадків цистит провокує кишкова паличка, можуть бути й інші збудники.
Що робити. Щоб виявити конкретний збудник, потрібний бактеріальний аналіз сечі. За його результатами лікар підбере необхідний препарат.
Інтерстиціальний цистит. Найважчі пацієнтки – ті, у яких причину циститу встановити не вдається, незважаючи на всебічне обстеження. У такому разі ставиться саме такий діагноз. Нещасні жінки можуть ходити в туалет по 40 разів на день і вночі, і з цієї причини практично не залишають будинок. Згодом їх сечовий міхур, що постійно перебуває в гіпертонусі, скорочується до розмірів волоського горіха.
Що робити. Найчастіше єдиний спосіб лікування – хірургічне видалення сечового міхура та формування нового органа з кишки.
Гормональний дисбаланс. Цистит, особливо у дорослих жінок, часто плутають із прискореним сечовипусканням, що виникає на тлі вікового зниження жіночих статевих гормонів естрогенів у клімаксі.
Що робити. Один із способів лікування – замісна гормональна терапія. Її призначає гінеколог-ендокринолог, якщо жінка не має протипоказань для прийому гормонів.
Анатомічні особливості (недорозвинення зовнішнього отвору присінка піхви). У молодих жінок це головна причина частих рецидивів посткоїтального циститу. Через цю особливість переддень піхву виявляється відкритим, і звідти під час статевого акту постійно заносяться мікроби в уретру. На жаль, за такої будови загостренням циститу закінчуватиметься практично кожен статевий акт.
Що робити. Спочатку переконатися, що ця особливість справді є. Для цього лікар має оглянути пацієнтку на гінекологічному кріслі. Позбутися дискомфорту допоможе реконструктивна операція з перенесення зовнішнього отвору дещо вище.
Нейрогенні розлади. Діагноз «гіперактивний сечовий міхур» означає, що орган має підвищену скорочувальну здатність.
Що робити. Для діагностики обов’язково використовується КУДІ (комплексне уродинамічне дослідження). До нього входять кілька методів:
- щоденник сечовипускань: його веде сама жінка протягом кількох днів;
- цистоманометрія: дозволяє визначити скорочувальну здатність сечового міхура;
- профілометрія та урофлоуметрія: перше дослідження вимірює рівень тиску в уретрі, друге визначає швидкість потоку сечі.
Гіперактивний сечовий міхур лікують у різний спосіб. Крім медикаментів застосовують уколи ботулотоксину, який скорочує інтенсивність хибних позивів до сечовипускання, але ефекту вистачає максимум на півроку. Також призначають вправи Кегеля та БОС-терапію, під час яких пацієнтка вчиться качати м’язи тазового дна.
Тяжке лікування в минулому. Променевий цистит розвивається у жінок, які перенесли радіотерапію при лікуванні пухлин (насамперед раку шийки матки). Побічний прояв методу – пошкодження слизової оболонки розташованих по сусідству органів: сечового міхура, прямої кишки та ін. Крім того, часто після променевої терапії сечовий міхур скорочується в розмірах.
Що робити. Такий цистит лікують препаратами, що індивідуально підбираються. При їх неефективності застосовують інстиляції гіалуронової кислоти у сечовий міхур.
До початку ери лікування циститу за допомогою антибіотиків широко використовувалася внутрішньоміхурова хіміотерапія. У сечовий міхур вводили препарати нітрату срібла, ті створювали хімічний опік, і разом із відторгненням запаленої слизової оболонки йшли мікроби-збудники. Сьогодні цей метод практично не застосовують.
Інші захворювання. За клініку циститу часом можна прийняти цукровий діабет, при якому частішає сечовипускання, особливо ночами. Це можуть бути і ускладнення остеохондрозу (утиск міжхребцевої грижі, про трузії диска в нижній частині хребта), які порушують роботу сечового міхура. Симптоми циститу дають і гінекологічні захворювання (наприклад, велика міома матки), проктологічні патології та навіть злоякісні пухлини (рак сечового міхура).
Що робити. Своєчасно виявляти та лікувати основне захворювання.
Важливо
Цистит може бути первинним та вторинним. Первинним частіше хворіють жінки молодого віку. Вторинний цистит в основному вражає людей похилого віку, у яких нерідко розвивається аденома передміхурової залози, внаслідок чого настає затримка сечі. Такий стан вимагає інструментальних досліджень, під час яких слизова оболонка сечового міхура може травмуватися, а це створює сприятливі умови для розвитку інфекції.
